100 років від дня народження Ві́ктора Олександровича Міняйла

100 років від дня народження Віктора Олександровича Міняйла — почесного громадянина Білої Церкви. Письменника, лауреата Національної літературної премії ім. Тараса Шевченка, республіканської ім. Андрія Головка, Білоцерківської ім. Івана Нечуя-Левицького.

Віктор Олександрович Міняйло (нар. 5 листопада 1919, c. Строків Попільнянського району Житомирської області, помер 25 листопада 2018, м. Біла Церква Київської області) — український письменник. Член Національної спілки письменників України (1961).

Життєпис

Народився в родині службовця. Дитинство і шкільні роки пройшли у селі Городище — Пустоварівка Володарського району Київської області.

Учасник війни, нагороджений медалями.

Освіта

1939 — закінчив Київський залізнично-будівельний технікум.

Кар’єра

1939 — призваний на строкову службу в армію. Демобілізувався з армії за станом здоров’я.

Після війни працював геодезистом-землевпорядником, економістом, учителем, інженером-землевпорядником, а вночі займався творчою письменницькою роботою.

Творчість

Перші публікації з’явилися в 1938 в газеті «Сталінське плем’я» та в журналі «Літературний Донбас» у № 10; пізніше в 1940 р. — в «Київському альманасі».

У 1960 вийшла книга прози «Перо жар-птиці», у 1963 — «Блакитна мрія», 1964 — повість «Людське ім’я», у 1968 — «Дзеркальний короп».

Перша повоєнна книга була перекладена російською мовою. Дилогія «Посланець до живих» (1966, 1973, 1975, 1986) та «Кров мого сина» (1975, 1986) присвячена темі людського обов’язку перед Вітчизною в роки Великої Вітчизняної війни.

У 1979 вийшла дилогія «Зорі й оселедці» та «На ясні зорі», а в 1985 — «По той бік правди» і «Вічний Іван» — роман, за який автору присуджено Національну премію ім. Тараса Шевченка в 1996 році. Премія присуджена за роман, який був опублікований ув часописі «Основа», і тільки після присудження премії виданий окремою книжкою у 2001 та 2004.

Загальний тираж двадцяти трьох видань його книг становить понад мільйон примірників. Романістика В. Міняйла розвиває традиції так званої української «химерної прози».

Білоцерківський музично-драматичний театр ім. Саксаганського ставив виставу за творами В. О. Міняйла воєнної тематики.

Відзнаки

Є лауреатом:

Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1996, за роман «Вічний Іван»)

республіканської премії ім. А. Головка (1984 р.)

Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького (1997).

Київським обласним відділенням Національної спілки письменників України в Білій Церкві започатковані Міняйлівські читання з нагоди 80-річчя письменника-земляка.

Віктор Олександрович удостоєний звання Почесний громадянин Білої Церкви 1999 року та звання Почесний член «Просвіти» ім. Тараса Шевченка, нагороджений її медаллю «Будівничий України».

В. Міняйло — почесний голова Білоцерківського міського відділення СПУ від дня його утворення (1997).

Смерть

Помер 25 листопада у Білій Церкві на 100-му році життя.