Їду, їду Калиту кусати!

Свято Андрія, організоване 21 групою (кл. керівник Л. П, Замкова), розпочало калейдоскоп традиційних зимових дійств у ліцеї.

Це свято завжди шанувалося нашими предками. Адже, за повір’ям, як проведеш Калиту, так будеш весь рік жити. Тому і зібралася наша дружна ліцейська родина в маленькій затишній залі, щоб набратися щастя на весь навчальний рік.

Увагу глядачів, звичайно, привернула Калита, яку дівчата бережно передавали із рук у руки, вихваляючи її красу та порівнюючи з сонцем: «А яка ж ти гарна у нас, Калита! А солодка яка!», причому передали по колу, що символізує сонце і вічний колобіг життя.

Завітали на свято й парубки. Калиту високо підвісили на червоній стрічці, як і вимагає звичай, біля неї поставили вартового – пана Калитинського. Спробувати вкусити Калиту міг не кожен. Бажаючому потрібно було проїхатися на коцюбі, вигукуючи: «Їду, їду Калиту кусати!». Приїхавши, потрібно було запитати дозволу в Калитинського, щоб вкусити Калиту і не піддатися на хитрощі: ні в якому разі не сміятися, бо це – знак неповаги до Калити. А ще потрібно було станцювати «Чеберяйчика», і неабияк, а хвацько та вміло! Хто відступав від звичаю, того пан Коцюбинський мазав сажею.

І я там була, щоправда меду-горілки не пила, але смачною Калитою таки поласувала!

Діана Замкова,

учениця 21 групи