Пам’ять про минуле є запорукою майбутнього
До річниць вигнання німецьких військ та їх союзників із України та визволення міста Києва від фашистських загарбників учні БНВО «Ліцей – МАН» відвідали Меморіальний комплекс «Національний музей історії Другої світової війни. Музей вразив своїм масштабом, змістом та глибиною експозицій. Учні з великим захопленням оглядали експонати, що знаходились в 16 залах, у яких побачили зразки зброї, військової амуніції, речі фронтового побуту червоноармійців та вояків вермахту. Фотодокументальні розділи виставки меморіального комплексу розповідають про хід бойових операцій 1943-1944 років на території України.
Головна експозиція Меморіалу дає можливість сприймати експозити як у структурі окремої теми чи залу, так і в загальному контексті Другої світової війни. Наскрізним реліквійно-образним вузлом експозиції є так звана «Дорога війни» – акцентний стрижень, що об’єднує всі зали, пов’язує їх тематично та хронологічно. «Дорога» проходить через центр кожного залу й оформлена як художньо-історичний образ конкретної теми. Матеріали, представлені у вітринах, розкривають відповідне коло подій, деталізують їх через особисті людські долі. Як у концепції, так і в експозиції пріоритетне значення надається українській тематиці.
Український вимір Другої світової війни акцентовано не випадково, адже Україна внаслідок свого геополітичного й геостратегічного становища стала одним з основних плацдармів радянсько-німецького фронту. Упродовж 35 місяців на її теренах велися активні бойові дії регулярних військ, у яких було задіяно близько 60% дивізій Вермахту і 50% частин Червоної армії. У воєнні роки з України було мобілізовано майже 7 млн осіб, що становило 23% особового складу радянських Збройних сил. Маршали і генерали, українці за походженням, очолювали майже половину з 15 фронтів, серед генералітету періоду війни – близько 300 українців. Вражають безповоротні людські втрати України. За деякими оцінками, вони сягають від 8 до 10 млн осіб.
Свого часу Уїнстон Черчілль писав: «З-поміж усіх народів, які опинилися під владою Німеччини, чи не найбільше постраждав український. Але, разом з тим, він ціною мільйонів своїх представників зробив величезний внесок у перемогу над нею…»
Високо оцінений подвиг воїнів-українців: понад 2 тис. із них удостоєні найвищої радянської нагороди – звання Героя Радянського Союзу, сотні тисяч відзначені орденами й медалями. Про героїзм і звитягу, жертовність і трагедію, загальні події війни та окремі факти мовою автентичних предметів розповідає експозиція Національного музею історії України у Другій світовій війні.
Ще однією доволі важливою її особливістю є те, що в центрі уваги перебуває пересічна людина, яка опинилася в екстремальних умовах воєнного буття. Через особисті почуття, висловлені в листах, щоденниках, закарбовані у світлинах, документах і тогочасних речах, синхронна пам’ять ретранслюється музеєм у ретроспективну, вливаючись у загальнонаціональну історичну пам’ять. Наразі вона є одним із важливих чинників геополітики.
З цікавістю учні ознайомилися з новою ї експозиціїєюмузею Другої світової війни, присвяченій проведенню АТО.
Музейна експозиція не нав’язує відвідувачам ніяких висновків, вона комунікує з ними як із співрозмовниками, надає можливість кожному визначитися самостійно, залежно від уподобань, освіти та світогляду. І це логічно, адже історична пам’ять строката і не вкладається в рамки стереотипів. Кожен відвідувач може знайти в експозиції образи, близькі та співзвучні його почуттям, розуму і серцю.
Плину історії не спинити, але історію свого народу треба знати, її треба пам’ятати, тим більше історію ІІ Світової війни, трагічні сторінки історії ХХ століття. Унікальний музей, унікальний своїм задумом, чудово втіленим. Він потрібен нащадкам, він потрібен для пам’яті, він необхідний для виховання молоді.
Віталіна Падалка,
учениця 42 групи
