Мить між минулим і майбутнім

17 листопада 2018 року традиційно ліцей зібрав бажаних гостей – своїх учнів. Цього року ми відзначили двадцятирічний ювілей першого випуску ліцеїстів, який відбувся у 1998 році. І не важливо скільки років минуло: 20, 10 чи 1. Вчора юні, сьогодні дорослі, але повернувшись до ліцею, вони знову стають дітьми, і, ніби вчора розпрощавшись, вони знову хотять спілкуватись, посміхатись, жартувати. І не дивно, адже ліцей – це перехід від фантазій дитинства до ліричної мрійливої юності, крила якій подарував ліцей. У стінах, на перший погляд, невеликого закладу, знайдеться куточок, який береже пам’ять про кожного з них, про їх внесок в історію, що зветься «Ліцейське життя».

У такі дні хочеться оглядатися назад на те, що зроблено, що пережито, що створено руками й розумом колективу учительського, батьківського, учнівського… Хочеться згадувати, повторювати імена – вчителів, учнів, друзів – усіх, хто доброзичливо й вірно супроводжував наш заклад на цьому шляху, що вимірюється не кілометрами, а роками та тим метафоричним пудом солі, який ми разом з’їли.

Колись, у 2000 році, ліцеїсти малювали карту, на якій зазначили міста України, де навчалися наші перші випускники, – Київ, Вінниця, Житомир, Харків, Чернігів… А тепер географія розширилась настільки, що немає континенту, де б не навчалися чи працювали учні ліцею. Їх ненаситний розум, їхні досягнення відомі в усьому світі: їх запрошують працювати до університетів Великоританії, Швеції, Фінляндії, Франції… Та ми переконані, що саме Україна найбільше потребує нашого розуму, таланту й знань, тому прагнімо віддати на благо своєї Батьківщини те, що почерпнули в стінах ліцею, збільшуючи й збагачуючи взяте своїм юначим інтелектом.

Віталіна Падалка,

учениця 41 групи