Інтелектуальні канікули 2019 у БНВО «Ліцей – МАН»
У рамках відзначення 100-річчя української революції учні БНВО «Ліцей – МАН» стали учасниками заходу, який відбувся в приміщенні «Музею Української революції 1917 – 1921 рр.», який входить до складу «Національного музею історії України». Зі вступним словом виступив керівник цього музею, відомий дослідник подій Української революції Олександр Кучерук, який зазначив, що тематика засідання присвячена історії діяльності «Козачої Ради Правобережної України» – підпільної організації, створеної в серпні 1921 року в Білій Церкві з метою підготовки антибільшовицького повстання в Україні. Про дослідження діяльності «Козачої Ради» та долю її учасників розповів керівник гуртка «Юні історики–дослідники» Білоцерківського навчально-виховного об’єднання «Ліцей – МАН» кандидат історичних наук Сергій Бурлака.
Він зазначив, що історія антибільшовицького повстанства 1921–1922 років дотепер залишається однією із недостатньо вивчених сторінок Української революції. Це стосується виникнення та діяльності «Козачої Ради», яка прагнула стати одним із центрів керівництва повстанськими силами в Україні. Однак С. Петлюра та Ю. Тютюнник на той час уже не вірили у можливість безперешкодного та ефективного функціонування на території України загальнонаціонального повстанського центру. Саме тому вони визнали «Козачу Раду» лише як «центр інформаційної роботи на Правобережній Україні». Проте вже до лютого 1922 року вона розробила план повстання: всю Україну розподілила на 22 повстанські райони, призначила командуючих фронтами, начальника штабу, здобула технічні засоби для видання підпільної газети, встановила зв’язок з повстанськими загонами Гайового, Трейка, Якубовича та ін.
Розширення соціальної бази підпілля, збільшення чисельності організації сприяла загрозі її викриття. До складу організації проникли секретні агенти, які виявили керівників, явки, конспіративні квартири. У ніч з 4 на 5 березня 1922 року Київською Губернською Надзвичайною Комісією розпочалася ліквідація «Козачої Ради». Розправа над її учасниками була лютою і кривавою: 47 осіб було засуджено до смертної кари, 39 до тривалих термінів позбавлення волі.
Незважаючи на давність тих подій, ланцюжки пам’яті єднають їх із сьогоденням. Підтвердженням цьому стали виступи нащадків розстріляних учасників «Козачої Ради» Ольги Григорівни Скрипник та Тетяни Григорівни Мороз, які доводяться онучками Івана Васильовича Тарасенка та племінницями його 19–річної дочки Марії. Їхній батько Григорій, на той час студент Київського університету, також був арештований по цій справі. Вони доповнили надану інформацію сімейними спогадами і переказами, власними дослідженнями. Обидві жінки через все своє життя пронесли пам’ять про своїх рідних, які віддали життя в ім’я самостійної соборної України. Вони беруть активну участь у суспільно–політичному житті країни, є членами Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих, товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, опікуються дітьми сиротами. Про цю їхню діяльність розповів близький друг сім’ї, уродженець Білої Церкви, шістдесятник Вадим Федорович Пеньковський.
Також у заході взяв участь Андрій Андрійович Матвієнко, племінник Насті Гудимович, розвідниці Сірожупанної дивізії, зв’язкової «Козачої Ради» і подруги Марусі Тарасенко, яка також була розстріляна згідно вироку більшовицького трибуналу. Він надав дослідникам невідомі раніше фотографії.
Про значення вивчення історії боротьби за українську державність у формуванні світогляду учнівської молоді розповіла методист Київського обласного комунального позашкільного навчального закладу «Мала академія наук учнівської молоді» Олена Івашкіна.
Завершився захід виступом учасниці ІV етапу конкурсу учнівських наукових робіт Малої академії наук, учениці 11 класу БНВО «Ліцей – МАН» Валерії Дмитренко. Вона прочитала вірш відомого українського літературознавця, ученого, дипломата, поета, громадського діяча Микити Мандрики «День успіння в 1922 р.», присвячений пам’яті учасникам «Козачої Ради Правобережної України», безстрашним борцям за державність України.
Сергій Бурлака,
кандидат історичних наук
