Памятка батькам:

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ ПОВІРИТИ В СЕБЕ

Успішна навчальна діяльність дитини за своєю суттю – це діяльність колективна, яка містить у своєму складі не лише старання учня та учителів, а й підтримку дитини з боку батьків.

Уміння батьків підтримувати та заохочувати власну дитину є запорукою для виховання здорової, розумної, щасливої, самодостатньої особистості. Зазвичай навіть одне слово віри у своїх дітей відкриває серце дитини до взаєморозуміння та допоможе їй повірити в себе.

Є слова, які підтримують дитину, і слова, що руйнують її віру в себе. Батькам важливо пам’ятати, що під час спілкування з дітьми варто уникати погроз, наказів, критики з переживанням негативізму, образливих прізвиськ, допиту, безапеляційних тверджень, несвоєчасних порад.

Погрози викликають страх, почуття підлеглості, образу, ворожість: «Якщо ти не зробиш вчасно уроки, я забороню тобі сидіти біля комп’ютера».

Накази – виявлення влади над іншою людиною, тобто руйнується атмосфера рівноправності. Проте, в певних, виняткових ситуаціях можна їх застосовувати, але дуже обережно й виважено: «Як тобі не соромно так розмовляти з дорослими, негайно припини!»

Критика з переважанням негативізму без надії на виправлення досить небезпечна для дитини: «Ти зовсім не навчений працювати!», «Ти ніколи не слідкуєш за своїми речами, вони в тебе розкидані, де завгодно!».

Образливі прізвиська, що принижують гідність людини незалежно від віку: «Так може себе поводити лише впертий осел!», «І в кого такий йолоп міг вдатися?». Зрозуміло, що всі ці репліки лише закріплюють у свідомості дитини «модель приниження інших» і руйнують її самооцінку, принижуючи захисні механізми.

Допит – образливе з’ясування несуттєвих деталей, що фактично є проявом недовіри до дитини: «Чим це ти займаєшся?», «І скільки це коштувало?».

Безапеляційне ствердження відносно мотивів поведінки: «Ти ніколи не мав бажання цим займатись!», «Ти це робиш мені на зло!». Вони є болючими для дитини й руйнівними для її психічного здоров’я, оскільки  не дають можливості розібратись дорослому в її діях, створюючи стіну видуманих нереальних «фактів».

Несвоєчасні поради в той момент, коли дитина просто хоче, щоб її вислухали: «Просто не звертай на це уваги», «Якби в тебе на столі був порядок, то й не довелося б шукати потрібний зошит!».

Отже, уникайте, остерігайтесь деяких невдалих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали своїй дитині: «Подивись, що ти наробив!», «Це неправильно!», «Коли ти вже навчишся..?», «Скільки разів я тобі казала?», «Відстань, я не можу…».

Уникаючи подібних реплік, ви зможете підтримати свою дитину, переконуючи її в тому, що ви до неї не байдужі. Підтримка допомагає дитині відчути свою необхідність, важливість, значущість. Коли ви виявляєте задоволення від того, що робить ваша дитина, це підтримує її і мотивує продовжувати справу або робити нові спроби.

Корисні слова підтримки та заохочення для забезпечення позитивної емоційної атмосфери:

  • Спробуй ще раз.
  • У мене теж не одразу виходило, тому не втрачай надії.
  • Я завжди вважала, що ти зможеш це зробити.
  • Я впевнена, що ти це зможеш.
  • Мені подобається те, що ти зробив.
  • Навіть, якщо ти помилишся, я тобі допоможу.
  • Я пишаюсь тобою.
  • Ти талановитий (талановита).
  • Я вірю в тебе.
  • Я дуже радію за тебе.
  • Давай спробуємо разом зробити краще.
  • Я задоволена (ний) твоєю допомогою.
  • Дякую тобі.
  • У тебе чудово це виходить.

Щоб підтримати дитину, важливо опиратися на її сильні сторони; не зосереджувати увагу на невдачах; показувати, що ви задоволені дитиною; уміти й хотіти демонструвати свою любов; проявляти емпатію (розуміння почуттів, відношень, психічних станів іншої людини) і віру у свою дитину.

Памятайте: дитині потрібно, що її розуміли, любили, визнавали та поважали.